[vc_row][vc_column][vc_column_text css=””]
У старому будинку в Чернігові є кімната, наповнена тканинами. На великому столі лежать зразки льону, біля вікна стоїть швейна машина, а на стіні зібрані ескізи майбутніх колекцій. Тут народжуються скатертини, серветки, наволочки та легкі покривала вигаданої української студії «Льон і світло».
Її засновниця Соломія Романенко говорить, що завжди сприймала текстиль як тиху основу дому. Ми можемо не помічати його щодня, але саме тканини пом’якшують простір, додають тепла й допомагають відчути себе захищеними.
Спогади, збережені в тканині
Дитинство Соломії минало в будинку бабусі. Вона пам’ятає лляні рушники, накрохмалені скатертини та сонце, що проходило крізь тонкі фіранки. У старій скрині зберігалися клаптики тканин, мереживо й вишиті серветки.
Через багато років ці спогади стали основою першої колекції студії.
«Я не хотіла буквально повторювати речі з минулого. Мені було важливо відтворити саме відчуття — чистого ранку, відкритого вікна й дому, де на тебе чекають», — пояснює Соломія.
Першими виробами стали лляні серветки з тонкою контрастною смугою. Потім з’явилися скатертини, декоративні наволочки та кухонні рушники.
Природна палітра українського дому
Кольори «Льону і світла» здаються знайомими. Молочний нагадує вибілене полотно, золотавий — сухі трави наприкінці літа, зелений — листя саду після дощу, а глибокий синій — вечірнє небо.
Студія працює переважно зі стриманими поєднаннями, які легко вписати в сучасний інтер’єр. Замість складного декору використовуються тонкі смуги, геометричний ритм, фактурні шви та невеликі вишиті знаки.
В одному з орнаментів можна побачити умовний силует поля, в іншому — ритм вікон сільського будинку. Ці деталі майже непомітні, проте саме вони додають виробам особливого характеру.
Від ескізу до готового виробу
Робота над колекцією починається не з модних прогнозів, а з настрою. Соломія збирає фотографії природи, старої архітектури, фрагментів традиційного текстилю та звичайних домашніх сцен.
Після цього створюються ескізи й обираються тканини. Майстрині перевіряють, як матеріал поводиться після прання, чи зберігає форму та наскільки приємним залишається на дотик.
Частина роботи виконується вручну. Це потребує більше часу, але дозволяє контролювати деталі й випускати невеликі серії без надлишкового виробництва.
Обрізки тканини також не викидають. Із більших клаптиків шиють мішечки для зберігання, із менших створюють текстильні листівки та декоративні підвіски.
Традиція як жива мова
Соломія переконана, що український дизайн не повинен обмежуватися прямим відтворенням знайомих символів. Традицію можна передавати через матеріал, ритм, колір і ставлення до праці.
Саме тому вироби студії мають сучасний вигляд, але не втрачають зв’язку з місцем, де вони створені. Вони можуть з’явитися й у мінімалістичній квартирі, й у заміському будинку, не перетворюючи інтер’єр на етнографічну експозицію.
«Культурна пам’ять живе не лише в речах, які ми бережемо за склом. Вона живе й у тому, чим ми користуємося сьогодні», — говорить засновниця студії.
Дім починається з відчуттів
М’яке покривало на кріслі, скатертина на столі або лляна серветка біля тарілки здаються невеликими деталями. Проте саме вони створюють відчуття завершеного, обжитого простору.
Текстиль взаємодіє з людиною безпосередньо: його торкаються руками, відчувають тепло і фактуру. Він змінюється разом із домом, стає м’якшим і поступово наповнюється особистими історіями.
«Льон і світло» — це розповідь про сучасні речі, у яких минуле не повторюється, а продовжується. Нитка проходить крізь час, поєднуючи родинні спогади, працю майстринь і дім, у якому ці вироби отримають нове життя.
Примітка редакції: Соломія Романенко та студія «Льон і світло» — вигадані персонаж і бренд, створені для художньої публікації Velvero.[/vc_column_text][/vc_column][/vc_row]
